26 квітня - це найтрагічніша дата в історії нашого народу. Адже цього дня 1986 року сталася жахлива подія - вибух атомного реактора на Чорнобильській АЕС. Цей трагічний випадок старалися замовчати перед світом, але страшна радіація, яку вітер поніс на північ, стурбувала шведські, фінські та норвезькі урядові кола, які почали бити тривогу і ставити запитання Москві.   Проте відповіді на них не було ще два з половиною дні. Не знали про катастрофу і люди в Україні, які вийшли в Києві на першотравневу демонстрацію, відпочивали з дітьми на природі, садили картоплю на городах.

 Чорнобильський дзвін.

За ким же б'є він?

За тим, хто пішов

У високу блакить, 

Щоб звідти на мудрість

 Нам очі відкрить. .

Щоб пам'ять не згасла,

Щоб ти пам'ятав,

Як розлючений той

Там реактор палав.

Чорнобильський дзвін.

Печаль і журба,

За тими б'є він,

Кого вже нема...

    Пам'ять знову і знову повертається до тієї страшної дати, коли жменька пожежників під керівництвом лейтенантів внутрішньої служби Володимира Правика та Віктора Кібенка через чотири хвилини після аварії вступили в жорстокий і смертельний поєдинок з розбурханою атомною стихією.  Вибух стався о 1 год 24 хв. Ніхто не підозрював, що вибухнуло ізагорілося атомне паливо. Володимир Правик кинув свій загін на дах палаючого машинного залу, де були турбіни і звідки йшли кабелі високовольтних ліній. Ці герої першими в світі гасили небезпечне атомне полум'я. Через 20 хвилин їм на допомогу прийшов командир воєнізованої пожежної частини Леонід Телятников. Він згодом напише: «...зруйновано апаратне відділення. Горить покриття блоку на висоті від 12 до 71,5

метра. По зовнішній драбині я піднявся на дах машинного залу. Хлопці чаділи від їдкого диму, чоботи вгрузали в кип'ячий бітум». За кілька хвилин після пожежі прибули на поміч пожежники з Чорнобиля. Вони ставили свої машини навколо палаючого реактора, не мали ніякого захисного одягу. Голіруч шлангами лили воду в розжарене черево атомного монстра. Вода ця миттю розкладалась на кисень і водень, що ще більше виносило радіацію назовні. Після вибуху реактора всю вимірювальну апаратуру на АЕС зашкалило. Приладів для вимірювання радіації не було.
   У  цю страшну ніч у Прип'яті в лікарні працювали лікар Валентина Білокінь та фельдшер Олександр Скачок.  О 4 год 50 хв. пожежу було локалізовано. Опромінених пожежників відвезли в Москву. Московські лікарі з допомогою американського лікаря доктора Гейла провели операції з пересадки кісткового мозку. Але й це не допомогло.
   За 20 кілометрів від Москви на Читинському цвинтарі поховано героїв.

     Про Чорнобильську трагедію та її наслідки написано багато книг, статей, створено документальні фільми. Серед них: поема «Чорнобильська Мадонна» Івана Драча, поезія «Зона мовчання» білоруського поета Сергія Законнікова, «Променевий пейзаж», поезія «Сину, вбережи і захисти»

Світлани Йовенко, статті «Чорнобиль як заповідь» (Василь Бабій), впала з неба зоря «Полин» (газета «Слово народу»), «Ми долею усі тепер чорнобильці» (Віктор Кочевський) та багато інших.
33 українці, серед них Володимир Правик, Віктор Кібенюк, Володимир Тишура, Микола Ващук, Володимир Ігнатенко, вдячна пам'ять про яких буде вічною, бо тільки завдяки цим героям вдалося скоротити масштаби аварії, попередити вибух ще одного реактора.

 Доки існувала тогочасна комуністична система, доти аварія на Чорнобильській АЕС була покрита пеленою секретності і брехні. Тільки з 1989 року почала з'являтися деяка інформація. За даними Міністерства здоров'я України, у більше як 60 тисяч чоловік встановлено вплив негативних наслідків аварії.

Ніхто ніколи не буде знати, скільки людей загинуло від радіаційного опромінення. Страшними і болючими були звістки про те, що народжуються аномальні діти: дівчинка, народжена в серпні 1989 року, без очей, у лютому 1988 року - без лівої ноги. А скільки їх ще буде? Міністерство охорони здоров'я дало інформацію, що в Україні в наслідок вибуху померло 125 тисяч людей, зросли захворювання на рак,  серцеві недуги. Найчастіше хворіють ліквідатори, їх зареєстровано 233507 чоловік. Прип'ять і Чорнобиль стали мертвими містами. А Україну оголошено зоною екологічного лиха.

    Проходять роки після аварії на ЧАЕС. А біль не вщухає, тривога не покидає людей, пов'язаних зі скорбот­ним часом ядерного апокаліпсису. Чорнобильська біда надовго залишиться в нашій пам'яті. Ще довго ми будемо відчувати на собі її наслідки, ще довго чутимемо її дзвони. Вони лунатимуть за тими, кого вже немає, кого не стане завтра, хто заплатив за чиюсь помилку своїм здоров'ям, життям.«Мирний атом» став для України і прилеглих земель гірше війни. Збитки від аварії доведеться відшкодувати ще дуже довго...  

   

 Доземно схиляємося в подяці перед ліквідаторами цієї страш­ної аварії. Перед живими. Перед пам'яттю до часу померлих від радіаційного смерчу.

Найбільше свято це свято Великодня або Воскресіння Христового. День святкування Великодня встановлений Першим Вселенським Собором в 325 році.  Святкування православного Великодня в цьому році випадає на 12 квітня.  На Великдень відзначається воскресіння Ісуса Христа, який своєю смертю спокутував людські гріхи і Своїм воскресінням дав надію на життя після смерті. 

  Вранці в Пасхальну неділю після богослужіння діти і молодь обходять будинки з піснями і поздоровленнями, подібними з різдвяними коляда. Серед великодніх розваг найбільш популярні ігри з фарбованими яйцями: їх кидають один в одного, катають по похилій площині, розбивають, розкидаючи шкаралупу і т.д. Фарбованими яйцями обмінюються рідні і знайомі, хрещені дарують їх дітям-хрещеника, дівчата - коханим, в обмін на пальмові гілки.

Христос Воскрес! Христос Воскрес!

Добра бажаєм і чудес!

Щоб з Богом в серці вам жилося,

І все омріяне збулося!

Нехай у Вашій домівці радість панує,

Христос рожденний мир Вам дарує.

Бажаєм щастя і здоровя,

Бажаєм мудрості і сил,

Щоб кожен день уже сьогодні,

Лиш тільки радість приносив!