Пам'ять - нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок написано криваво-чорним кольором. Це було не стихійне лихо, а зумисне підготовлений голодомор 1932-33 років. Влада забрала у людей все. Все, до останнього колоска, до останньої зернини. Це був розбій, свідомо спрямований на фізичне винищення селян, українців. Масове голодування почалося в грудні 1931 року і тривало до вересня 1933. 22 місяці народ страждав, мучився, вмирав. Моторошно подумати, але навесні 1933 року, коли настав пік голоду, на Україні щодня вмирало голодною смертю 25 тис. чоловік, щогодини - 1 тисяча, щохвилини - 17. Голод забрав протягом 1932-33 років, за різними підрахунками, від 7 до 10 мільйонів людських
життів.

Голодна смерть, напевно, найстрашніша.

Вона повільна, довга і тяжка,

Жахлива і пекельна, найлютіша,

Бо зводить з розуму й така тривка...

А це ж було... І ніде правди діти,

Що заподіяли цю смерть більшовики.

Дорослі мерли, старики і діти —

Це геноцид кривавої руки.

Щоб наш народ нескорений здолати,

Що прагнув волі і в борні стояв.

Його рішили в чорнозем загнати,

Щоб голову вже більше не підняв.

Вмирали сім’ї, вимирали села...

Бо все забрали, що народ зростив.

Статистика доволі невесела...

Мільйони більшовицький кат згубив.

А ті, хто вижив, будуть пам’ятати,

Як голодом морили чесний люд.

Бо ж пам’ять у народу не забрати...

Й не знищити, не змити, наче бруд.

Вона передалась нам генетично,

Й живе у нас завжди з маленьких літ.

І буде жити в Україні вічно,

То ж хай про це почує цілий світ!

Ми закликаємо вас сьогодні згадати у ваших молитвах усіх тих, хто страждав і помер під час великого Голодомору. Хай же пам'ять про всіх невинно убієнних згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі.

Боже, великий, єдиний, 

Нам Україну храни, 

Волі і світу промінням 

Ти її осіни. 

Світом науки і знання

Нас, дітей, просвіти,

В чистій любові до краю

Ти нас, Боже, храни.

  Як море починається з річки, так українське слово – з писемності.  Наше слово набирало сили на  пергаментах Нестора-Літописця, шліфувалося у творах Григорія Сковороди, Івана Мазепи, поглиблювалось під пером Івана Котляревського, особливо Тараса Шевченка, удосконалювалося пізніше І. Нечуєм-Левицьким, П. Мирним, М. Коцюбинським, Л. Українкою та багатьма іншими видатними українцями.

Сьгодні в українців свято,

Писемності і мови день,

Вітати поспішаємо завзято,

Вірші складаємо, співаємо пісень,

Бажаєм мові процвітати,

Народу — щоб її не забував,

На рідній мові розмовляти,

Щоб всіх навколо здивував

В писемності і мові наша сила,

Як націю єднає нас,

Щоб наша гордість відновилась,

Надіїї вогник щоб не згас!

  28 жовтня відзначається День визволення України від фашистських загарбників. 

     Цей день було засновано згідно з указом президента "Про День визволення України від фашистських загарбників" від 20 жовтня 2009 року "з метою всенародного відзначення визволення України від фашистських загарбників, вшанування героїчного подвигу і жертовності українського народу у Другій світовій війні". 

     В ході Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років саме на території України відбулися ключові битви за визволення Європи від фашизму.

Після Сталінградської битви (листопад 1942 року – лютий 1943 року) хід війни докорінно змінився.

     Перші населені пункти України на східному Донбасі були звільнені в грудні 1942 року. Остаточне визволення українських земель почалося в ході Курської битви (5 липня – 23 серпня 1943 року). 23 серпня війська Степового фронту звільнили Харків. Протягом вересня-жовтня 1943 року тривала героїчна битва за Дніпро, уздовж якого німці намагалися створити неприступну лінію стратегічної оборони. Кульмінацією битви за Дніпро стало визволення Києва від гітлерівців. 

   У ході визволення України силами чотирьох Українських фронтів, які налічували понад 2,3 млн. осіб, протягом січня 1943 року – жовтня 1944 року було проведено серію блискучих наступальних операцій. Найважливішими з них були: Воронезько-Харківська (13 січня – 3 березня 1943 року), Донбаська (13 серпня – 22 вересня 1943 року), Чернігівсько-Полтавська (26 серпня – 30 вересня 1943 року), Корсунь-Шевченківська (24 грудня 1943 р. – 17 лютого 1944 року ) та Львівсько-Сандомирська (13 липня – 29 серпня 1944 року). 

    Завершила визволення України Карпатська операція, що розпочалася 9 вересня 1944 року. 27 жовтня 1944 року було звільнено Ужгород, 28 жовтня радянські війська вийшли на сучасний кордон нашої Держави. 

  В цей день традиційно вшановують пам ять воїнів, які загинули в боях за визволення України, та населення, яке постраждало від дій фашистських окупантів. 

  За підрахунками істориків, у ході воєнних дій на території України загинуло близько трьох мільйонів радянських воїнів, понад два мільйони українців було вивезено для примусової праці до Німеччини під час окупації. На території республіки цілком чи частково було зруйновано понад 700 міст і 28 тисяч сіл, близько 10 мільйонів людей залишились без даху над головою, знищено понад 16 тисяч промислових підприємств. 

   В ході Великої Вітчизняної війни бойовими нагородами було відзначено близько 2,5 млн. воїнів-українців. 

   Сьогодні хочеться пригадати імена наших співвітчизників, які своєю мужністю і безкорисною любов ю до Батьківщини, усіма силами, інколи ціною власного життя, наближали день звільнення України від фашистської окупації.

        

@

    14 жовтня, на свято Покрови Пречистої Богородиці, в нашій країні відзначається День українського козацтва. Не випадково для святкування Дня українського козацтва обрано День Святої Покрови, вона здавна була покровителькою козаків.

    Це дуже важливе свято для нашого народу, адже козацтво відіграло надзвичайну роль у становленні нашої держави. Його історичне значення важко переоцінити. Народ ставився до козаків з повагою і любов'ю, сприймав їх як символ мужності, честі, людської і національної гідності. Перекази прозвитяжні вчинки запорожців передаються з покоління в покоління. Епоха козацтва створила багатогранну, глибоку духовність, що стала гордістю і окрасою української історії та культури.
    В наш час відроджуються традиції українського козацтва. ведеться активна робота з учнями та молоддю.  Це справжнє свято мужності й самовідданості, свято лицарства і благородства, якими володіють справжні оборонці, визволителі й захисники України, водночас стало уособленим святом усіх чоловіків. Це свято кожного, хто в той чи інший час віддав свої знання, силу, мужність і професіоналізм справі захисту нашої держави.

    З метою вшанування мужності й героїзму захисників незалежності та територіальної цілісності України, військових традицій і звитяг українського народу, сприяння дальшому зміцненню патріотичного духу у підростаючого з нагоди свята бібліотекарі  організували для читачів бібліомайданчик:  "Україна – мати. Вмій її захищати".

    На святі школярі не лише взяли участь у різного роду змаганнях на майданчику біля бібліотеки, а й зробили короткий історичний екскурс у добу Козаччини, активно відповідали на запитання вікторин та загадок,знайомилися з цікавими книжковими виставками .

G

Не можу зрозуміти, навіщо в цьому світі

Ще й досі відбувається війна?

Бо всі дорослі, а тим більше діти

Її бояться, не потрібна їм вона!

  День партизанської слави відзначається, як данина всенародної поваги до тих, хто в суворий воєнний час боровся за звільнення України в глибокому тилу ворога, не шкодуючи крові і самого життя.

   Цей день – свято людей сильних духом, котрі, не шкодуючи життя для перемоги над ворогом, із зброєю в руках встали на захист нашої Вітчизни.

  Партизанський рух в Україні за своїми масштабами був одним із найпотужніших у Європі. Подвиг партизанів та підпільників у роки Великої Вітчизняної війни є гідним прикладом для виховання у молодого покоління мужності, самовідданості і патріотизму.

 Сьогодні ми вшановуємо пам’ять тих, хто віддав своє життя за перемогу, за честь і свободу Батьківщини, усіх невинних жертв, чиє життя обірвала війна.

  До Дня партизанської слави, що відзначається 22 вересня в нашій бібліотеці  організовано історичний екскурс : "Партизани- месники смілі".

 Читачі бібліотеки  обговорювали значення мирного життя для сучасних жителів Землі. Діти читали вірші про партизан, про мир, слухали пісні на воєнну тематику та дивились відео про партизанський  рух в Україні.

 Низько вклоняємося Вам, дорогі ветерани, і висловлюємо найщиріші слова подяки за Ваш подвиг і перемогу, за розуміння і батьківську підтримку.

Я здобув найбільшу в світі шану –

Врятував нащадкові життя.

Я не прагнув слави світової,

Встав, як сотні тисяч, на заброд.

Впав я безіменним у двобої,

Буду жити в імені НАРОД.

 Дорогі учні, педагоги, батьки!

Від усього серця вітаємо вас із Днем знань!

Це всенародне свято приходить до нас разом із початком нового навчального року, коли перед дітьми знову гостинно відчиняються двері шкіл. Перед вами, молодими, відкрито всі дороги. Ми глибоко віримо, що ви підете обраним шляхом твердо і впевнено, здобудете багато славних перемог, досягнете вершин професійного успіху.

Для когось навчальний рік, що починається, буде першим, для когось – останнім чи черговим. Але день, яким він відкривається, однаково хвилюючий і незабутній – святковою атмосферою, барвами осінніх квітів, свіжістю оновлених класів. І, звичайно, закличним дзвоником.

Нехай цей навчальний рік відкриє перед молоддю нові горизонти пізнання себе і світу, вчителів надихне успіхами вихованців, батьків – гордістю за своїх дітей.

Сподіваємося, що День знань стане для школярів початком наполегливої праці, надійним кроком у світ пізнання.

З нагоди свята бажаємо вам незабутніх миттєвостей шкільного життя, справжніх відкриттів, пізнання світу!    

 

ЛІТО? У БІБЛІОТЕЦІ?

ЦЕ КРУТІШЕ ДИСКОТЕКИ!
ЦЕ СВЯТО, ЦЕ СМІХ,

ЦЕ КНИЖКОВИЙ ДИВОСВІТ!

     Літо – найулюбленіша пора усіх дітей. Чимало  мріють про відпочинок коло моря, дехто вирушить у захоплюючі подорожі до давно омріяних міст і місць. Та чи можна уявити навіть найцікавіший відпочинок  без книжки?

   2 червня в нашій бібліотеці  було проведено літню терасу  початку літніх канікул для  відпочиваючих у шкільному таборі відпочинку зош №5 під назвою  "Літо миле, я дитя щасливе." Захід проводився   в бібліотеці та на майданчику     Для дітей була розроблена цікава та змістовна програма: вікторина  на кращого ерудита, кращого декламатора віршів , на кращу казку та вірш про літо. Діти були  надзвичайно активні, весело і цікаво провели цю годину в бібліотеці. На завершення їм були роздані розмальовки , а також оголошений конкурс малюнків «Як я провів літні канікули», »Мої улюблені герої книг».  Пудсумки конкурсів будуть підведені у вересні   членами конкурсної комісії.

           

На екскурсію – до бібліотеки!

 З початком літніх канікул  в  нашій бібліотеці діє програма літніх читань :

"Веселе літо в бібліотеці".

Двері нашої бібліотеки широко відкриті протягом всього літа. На вас чекають літературні подорожі та  неймовірні пригоди  разом з улюбленими героями.

Пишаюсь прадідом своїм

Відеоролик створено в рамках Всеукраїнського конкурсу "Книга пам'яті мого роду" до 70-річчя  Великої Перемоги

 

  Це свято увійшло до наших сердець як символ героїзму і безприкладної мужності народу, що відстояв мир на землі.

  Немає сім'ї, якої не торкнулася б пожежа Великої Вітчизняної. Ми свято шануємо пам'ять наших земляків, що не повернулися з полів битв. Ми пам'ятаємо подвиг великих трудівників, що кували Перемогу в тилу.

  Ми вдячні захисникам всіх поколінь, що присвятили себе служінню Вітчизні.

7 травня в нашій бібліотеці  відбулася  літературно-музична година до 70 річчя Великої Перемоги. Запрошений на свято учасник бойових дій Шпак Микола Улянович розповів дітям про  мужність та героїзм наших  воїнів у Великій вітчизняній війні. Учасники свята привітали  ветерана з святом    віршами та подарували квіти. 

Всі присутні з задоволенням  слухали  зворушливі пісні  в авторському виконані гостя.



  

26 квітня - це найтрагічніша дата в історії нашого народу. Адже цього дня 1986 року сталася жахлива подія - вибух атомного реактора на Чорнобильській АЕС. Цей трагічний випадок старалися замовчати перед світом, але страшна радіація, яку вітер поніс на північ, стурбувала шведські, фінські та норвезькі урядові кола, які почали бити тривогу і ставити запитання Москві.   Проте відповіді на них не було ще два з половиною дні. Не знали про катастрофу і люди в Україні, які вийшли в Києві на першотравневу демонстрацію, відпочивали з дітьми на природі, садили картоплю на городах.

 Чорнобильський дзвін.

За ким же б'є він?

За тим, хто пішов

У високу блакить, 

Щоб звідти на мудрість

 Нам очі відкрить. .

Щоб пам'ять не згасла,

Щоб ти пам'ятав,

Як розлючений той

Там реактор палав.

Чорнобильський дзвін.

Печаль і журба,

За тими б'є він,

Кого вже нема...

    Пам'ять знову і знову повертається до тієї страшної дати, коли жменька пожежників під керівництвом лейтенантів внутрішньої служби Володимира Правика та Віктора Кібенка через чотири хвилини після аварії вступили в жорстокий і смертельний поєдинок з розбурханою атомною стихією.  Вибух стався о 1 год 24 хв. Ніхто не підозрював, що вибухнуло ізагорілося атомне паливо. Володимир Правик кинув свій загін на дах палаючого машинного залу, де були турбіни і звідки йшли кабелі високовольтних ліній. Ці герої першими в світі гасили небезпечне атомне полум'я. Через 20 хвилин їм на допомогу прийшов командир воєнізованої пожежної частини Леонід Телятников. Він згодом напише: «...зруйновано апаратне відділення. Горить покриття блоку на висоті від 12 до 71,5

метра. По зовнішній драбині я піднявся на дах машинного залу. Хлопці чаділи від їдкого диму, чоботи вгрузали в кип'ячий бітум». За кілька хвилин після пожежі прибули на поміч пожежники з Чорнобиля. Вони ставили свої машини навколо палаючого реактора, не мали ніякого захисного одягу. Голіруч шлангами лили воду в розжарене черево атомного монстра. Вода ця миттю розкладалась на кисень і водень, що ще більше виносило радіацію назовні. Після вибуху реактора всю вимірювальну апаратуру на АЕС зашкалило. Приладів для вимірювання радіації не було.
   У  цю страшну ніч у Прип'яті в лікарні працювали лікар Валентина Білокінь та фельдшер Олександр Скачок.  О 4 год 50 хв. пожежу було локалізовано. Опромінених пожежників відвезли в Москву. Московські лікарі з допомогою американського лікаря доктора Гейла провели операції з пересадки кісткового мозку. Але й це не допомогло.
   За 20 кілометрів від Москви на Читинському цвинтарі поховано героїв.

     Про Чорнобильську трагедію та її наслідки написано багато книг, статей, створено документальні фільми. Серед них: поема «Чорнобильська Мадонна» Івана Драча, поезія «Зона мовчання» білоруського поета Сергія Законнікова, «Променевий пейзаж», поезія «Сину, вбережи і захисти»

Світлани Йовенко, статті «Чорнобиль як заповідь» (Василь Бабій), впала з неба зоря «Полин» (газета «Слово народу»), «Ми долею усі тепер чорнобильці» (Віктор Кочевський) та багато інших.
33 українці, серед них Володимир Правик, Віктор Кібенюк, Володимир Тишура, Микола Ващук, Володимир Ігнатенко, вдячна пам'ять про яких буде вічною, бо тільки завдяки цим героям вдалося скоротити масштаби аварії, попередити вибух ще одного реактора.

 Доки існувала тогочасна комуністична система, доти аварія на Чорнобильській АЕС була покрита пеленою секретності і брехні. Тільки з 1989 року почала з'являтися деяка інформація. За даними Міністерства здоров'я України, у більше як 60 тисяч чоловік встановлено вплив негативних наслідків аварії.

Ніхто ніколи не буде знати, скільки людей загинуло від радіаційного опромінення. Страшними і болючими були звістки про те, що народжуються аномальні діти: дівчинка, народжена в серпні 1989 року, без очей, у лютому 1988 року - без лівої ноги. А скільки їх ще буде? Міністерство охорони здоров'я дало інформацію, що в Україні в наслідок вибуху померло 125 тисяч людей, зросли захворювання на рак,  серцеві недуги. Найчастіше хворіють ліквідатори, їх зареєстровано 233507 чоловік. Прип'ять і Чорнобиль стали мертвими містами. А Україну оголошено зоною екологічного лиха.

    Проходять роки після аварії на ЧАЕС. А біль не вщухає, тривога не покидає людей, пов'язаних зі скорбот­ним часом ядерного апокаліпсису. Чорнобильська біда надовго залишиться в нашій пам'яті. Ще довго ми будемо відчувати на собі її наслідки, ще довго чутимемо її дзвони. Вони лунатимуть за тими, кого вже немає, кого не стане завтра, хто заплатив за чиюсь помилку своїм здоров'ям, життям.«Мирний атом» став для України і прилеглих земель гірше війни. Збитки від аварії доведеться відшкодувати ще дуже довго...  

   

 Доземно схиляємося в подяці перед ліквідаторами цієї страш­ної аварії. Перед живими. Перед пам'яттю до часу померлих від радіаційного смерчу.